04 квітня 2016 року відбувся семінар-практикум для слухачів РМО вчителів 2 класів «Психологічні особливості прояву самооцінки  молодших школярів».
Становлення української державності та побудова громадського суспільства, реформування школи на сучасному етапі відкрили широкі можливості для розвитку освіти, орієнтованої на людину, націю, пріоритети духовної культури, які визначають основні напрямки навчально-виховного процесу. Стрижнем сучасного виховного процесу є виховання життєвої позиції людини, становлення її як громадянина своєї держави, як особистості. Здатність до визначення своєї життєвої позиції опирається на здатність людини до реалістичного світосприймання і оцінки свого місця в світі та своєї цінності (самооцінки).
Немає нічого більш складного і більш важливого, ніж твереза, об'єктивна самооцінка. «Пізнай самого себе» - навчали великі мислителі давнини. Складно неупереджено контролювати свою поведінку, наслідки своїх вчинків. Ще більш складно об'єктивно оцінити своє місце в суспільстві, свої можливості, тому що найскладнішим є знання про себе.
Внутрішній світ особистості, її самосвідомість завжди перебували в центрі уваги не тільки філософів, учених, але й письменників і художників. Інтерес людини до себе, до свого внутрішнього світу здавна був предметом особливої уваги.
Самооцінка значною мірою виявляється не стільки в тому, що людина думає або говорить про себе, скільки в її ставленні до досягнень інших. Людина із завищеною самооцінкою охоче критикує без достатніх підстав зроблене іншими людьми. Неадекватна самооцінка ускладнює життя не лише тим, кому вона властива, а й оточуючим. Конфліктні ситуації, в яких опиняється людина, зазвичай є результатом неправильної самооцінки.
Як компонент самосвідомості самооцінка теж не є вродженою, а поступово формується в онтогенезі людини, вперше проявляючись в дошкільному віці.
 Рівень самооцінки полягає в доданні надмірної значущості собі, власним достоїнствам і дефектам, або навпаки – нікчемності. Багато хто помилково вважають, що завищений рівень самооцінки – це непогано. Однак така думка є не зовсім вірною. Відхилення самооцінки в ту або іншу сторону досить рідко сприяють плідному розвитку особистості.
Низька ступінь самооцінки здатна тільки блокувати рішучість, впевненість, а завищена – запевняє індивіда, що він завжди прав і все робить правильно.
Індивіди з завищеним ступенем самооцінки схильні переоцінювати власний реальний потенціал. Часто такі індивіди думають, що оточуючі їх без підстав недооцінюють, внаслідок цього вони ставляться до оточуючих зовсім недружньо, нерідко гордовито, а іноді і зовсім агресивно. Суб’єкти із завищеною ступенем самооцінки постійно намагаються довести оточуючим, що є найкращими, а інші гірше за них. Впевнені, що в усьому перевершують інших індивідів, і вимагають визнання власної переваги. Внаслідок чого оточуючі прагнуть уникнути спілкування з ними.
Індивідуум з низьким рівнем самооцінки характеризується надмірною невпевненістю в собі,  надмірною сором’язливістю, нерішучістю. Таких людей досить легко переконати. Нерідко вони бачать себе невдахами,  внаслідок чого не можуть правильно оцінити свої найкращі якості. Занижена самооцінка, як правило, формується в дитячому віці, але нерідко може трансформуватися з адекватною внаслідок регулярного порівняння з іншими суб’єктами.
Про види самооцінки, фактори формування самооцінки дітей молодшого шкільного віку, особливості становлення самооцінки дітей з різним рівнем успішності педагогам 2-их класів розповіли Шайда К.І., практичний психолог Осипенківської ЗОШ І-ІІІ ст., Пономарь Т.В., практичний психолог Андріївської СРШ І-ІІІ ст., Бочковий Є.О., практичний психолог Новопетрівської ЗОШ І-ІІІ ст., Лаптейчук Н.Л., практичний психолог Дмитрівської ЗОШ І-ІІІ ст.
У процесі виконання тренінгових вправ педагоги училися визначати свою самооцінку; розробляти і здійснювати систему заходів, які підвищують самооцінку.
Докладніше ознайомитися із матеріалами семінару можна на сайті відділу освіти (сторінка «Психологічна служба»).